17 серпня 1941 року Апостолове окупували німецько-фашистські загарбники. Почалися страшні дні фашистської неволі. Гітлерівці розстріляли 129 жителів, у тому числі 7 дітей. У один із чорних днів окупації багато жителів міста і району було розстріляно на східній околиці Апостолового біля шляху, що веде на с. Кут (нині с. Грушівка). 229 осіб, переважно юнаків і дівчат, вивезли на каторжні роботи до Німеччини.

Та населення не корилося загарбникам, саботувало їх накази. Комсомольці поширювали листівки із зведеннями Радінформбюро про хід боїв проти окупантів.
Поряд із цим у Апостоловому група громадян, що виступали за самостійну Україну, восени 1941 року вивісили жовто-блакитний прапор на будинку управи. Це відбулося на мітингу, на якому виступив і уродженець Апостолового поет Михайло Пронченко.

На території району з грудня 1943 року розгорнула діяльність підпільно-патріотична група з 16 осіб, якою керував Ф. О. Товмаш. Вона переховувала радистів з штабу 3-го Українського фронту, постачала їх цінними військовими відомостями, влаштовувала диверсії на залізничному вузлі, допомагала молоді уникнути відправки до Німеччини, забезпечувала документами військовополонених, які йшли до лінії фронту.

Наступ радянських військ на Апостолівському напрямку почався 31 січня 1944 року в умовах бездоріжжя, викликаного раптовим потеплінням і дощами. В жорстоких боях війська 3-го Українського фронту прорвали оборону противника і ввечері 3 лютого 1944 року підійшли до Апостолового, де гітлерівці зосередили частини дивізій загальною чисельністю до 3 тис. осіб. 4-та гвардійська стрілецька дивізія під командуванням полковника Г. Є. Кухарєва завдавала ворогові ударів з півночі і сходу, а 34-та гвардійська стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Ф. В. Брайляна — з північного заходу і заходу. Тоді ж перейшли у наступ і основні сили 41-ї та 34-ї дивізій.

До 8 години ранку 5 лютого селище було очищено від гітлерівських військ.

Зеленодольськ береже пам'ять про героїв!