Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (Криворізький регіон) інформує щодо податкового законодавства
опубліковано 24 червня 2022 року о 13:10

Подати декларацію платника єдиного податку 2 % та сплатити його відтепер можна у Дії

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що ДПС та Мінцифри продовжують спільні проєкти у напрямі цифровізації сплати податків. Відтепер подати декларацію платника єдиного податку 2 % і сплатити його можна і в Дії.

Це можуть зробити ФОПи-спрощенці 3 групи із застосуванням спеціальної ставки 2 %.

Подача декларації та оплата проводяться швидко, зручно у декілька кліків.

Для подачі декларації потрібно:

- авторизуватись у застосунку Дія та у меню «Послуги» обрати «Податки ФОП» – «Декларація платника єдиного податку 2 %» за відповідний місяць;

- ввести суму отриманого доходу за обраний місяць;

- перевірити контактні дані та декларацію (за потреби – відкоригувати);

- підписати її Дія.Підписом та надіслати.

Для сплати податку необхідно:

- авторизуватися у застосунку Дія та у меню «Послуги» обрати «Податки ФОП» – «Сплата єдиного податку 2 %» за відповідний місяць;

- ввести суму отриманого доходу за обраний місяць та перевірити розраховану суму податку до сплати;

- обрати спосіб оплати та сплатити.

Зарахування коштів відбувається протягом 3 робочих днів, перевірити можна у «Розрахунках з бюджетом».

Нагадаємо, що декларація подається до 20 числа кожного місяця за доходи, отримані в попередньому місяці, починаючи з травня і до скасування воєнного стану на території України. Сплата єдиного податку 2 % доступна в застосунку до кінця кожного місяця за попередній, тобто ще 10 днів після граничного терміну подання декларації.

Проєкт реалізовано Мінцифрою спільно з Державною податковою службою України за підтримки програми EGAP, що фінансується Швейцарською агенцією з розвитку та співробітництва та реалізується Фондом Східна Європа.



До уваги платників акцизного податку!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.

Щодо визначення кола платників зі сплати акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах з 01 травня 2022 року.

З 01 травня 2022 року набули чинності норми Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі – Закон № 1914) стосовно перенесення на виробників та імпортерів обов’язку сплачувати (у розмірі 5 відсотків) акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання (далі – СГ) роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Водночас СГ роздрібної торгівлі до кінця 2022 року залишаються у порядку та на умовах, що діяли до 01 квітня 2022 року, платниками 5 % акцизного податку з роздрібного продажу тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, вироблених до 01 квітня 2022 року, в тому числі іноземними виробниками, та не реалізованих кінцевим споживачам до 01 квітня 2022 року (п. 40 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодекс)).

Базою оподаткування підакцизного товару (продукції) із застосуванням адвалорних ставок є: вартість ввезеного та виробленого реалізованого товару (продукції), за встановленими імпортером та виробником максимальними роздрібними цінами з урахуванням податку на додану вартість та акцизного податку (п.п. 214.1.1. та п.п. 214.1.2 п. 214.1 ст. 214 Кодексу).

Максимальні роздрібні ціни – ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються для тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Крім того, статтею 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» встановлені штрафні санкції у разі продажу суб’єктами роздрібної торгівлі тютюнових виробів за цінами, що перевищують максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів – у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів.

Якщо до 1 січня 2022 року податковий обов’язок декларувати максимальні роздрібні ціни стосувався лише сигарет з фільтром та без фільтру, то з набуттям чинності Закону № 1914, податковий обов’язок розповсюджується на усі тютюнові вироби, а також на рідини, що використовуються в електронних сигаретах.

Оскільки з 01 травня 2022 року виробники та імпортери є платниками 5 % акцизного податку з роздрібної торгівлі тютюновими виробами, тютюну та промислових замінників тютюну, які вироблені з 01 квітня 2022 року та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, які вироблені з 01 січня 2022 року, то, починаючи з 01 травня 2022 року:

1) при визначенні бази оподаткування при розрахунку податкового зобов’язання зі сплати 5 % акцизного податку:

виробники та імпортери враховують вартість реалізованих тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, які вироблені з 01 квітня 2022 року, та рідин, що використовуються в електронних сигаретах – вироблені з 01 січня 2022 року;

СГ роздрібної торгівлі враховують лише вартість реалізованих тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, які вироблені до 01 квітня 2022 року;

2) доцільно забезпечити ведення окремого обліку тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну залежно від дати їх виробництва, та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а саме:

виробникам та/або імпортерам, СГ оптової торгівлі – разом із даними щодо кількості та вартості продукції, реалізованої починаючи з 01 травня 2022 року, у первинних супровідних документах (товарно-транспортні накладні та інші) необхідно також зазначати дату її виробництва (або відмітку щодо вироблення тютюнових виробів до або після 01 квітня 2022 року) та максимальну роздрібну ціну;

СГ роздрібної торгівлі – окреме відображення в бухгалтерському обліку та обліку у місці торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, вироблених до та після 01 квітня 2022 року, а також рідин, що використовуються в електронних сигаретах виготовлених до та з 01 січня 2022 року;

3) при здійсненні продажу підакцизних товарів у роздрібній торгівлі, СГ роздрібної торгівлі продовжують враховувати вимоги підпункту 14.1.106 пункту 14.1 статті 14 Кодексу стосовно реалізації тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, яка не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суми акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, у тому числі, які сплачуються виробниками та імпортерами підакцизних товарів.


До уваги суб’єктів господарювання, які використовують РРО!

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.

Норми передбачені п. 14.19 ст. 14 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» із змінами та доповненням. Вимоги до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначає Кабінет Міністрів України.

Контроль за дотриманням суб’єктами господарювання вимог щодо здійснення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а за забезпеченням захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 року № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» із змінами та доповненнями (далі – Постанова № 878) установлено, що суб’єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій (РРО), повинні здійснити перехід на обов’язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги).

Відповідно до п. 2 Постанови № 878 звільнені від обов’язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств, підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.

Враховуючи викладене вище, забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів зобов’язані лише ті суб’єкти господарювання, які при продажу товарів (наданні послуг) використовують реєстратори розрахункових операцій.

При цьому, від обов’язкового приймання електронних платіжних засобів звільняються, визначені Постановою № 878 заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, а також суб’єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.



Викрадення товарно-матеріальних цінностей: відображення в податковому обліку з ПДВ

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Норми встановлені п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника ПДВ протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник ПДВ оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).

Підпунктом «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ передбачено, що платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ (крім випадків, передбачених п.189.9 ст. 189 ПКУ).

Господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Отже, оскільки товарно-матеріальні цінності було визнано викраденими, (у зв’язку з чим вони не можуть бути використані у господарській діяльності), то платник ПДВ на підставі п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ у тому звітному періоді, в якому був встановлений такий факт викрадення, повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи із бази оподаткування, визначеної п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому встановлено факт викрадення таких цінностей, і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну.



Оподаткування ПДФО спадщини (подарунку), отриманої фізособою – нерезидентом від фізособи – резидента

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що об’єкти дарування, зазначені в п. 174.1 ст. 174 ПКУ, подаровані платнику податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Норми встановлені п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Об’єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 ПКУ, для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем – нерезидентом від спадкодавця – резидента (п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 ПКУ).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 174.3 ст.174 ПКУ передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) ПДФО до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації про майновий стан і доходи, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити ПДФО до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДФО, а також іншими спадкоємцями – резидентами, які сплатили ПДФО до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа – нерезидент, яка отримала спадщину (подарунок) від фізичної особи – резидента, зобов’язана сплатити ПДФО до нотаріального оформлення успадкованого (подарованого) об’єкта, або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, за ставкою ПДФО 18 відсотків.


Про термін сплати єдиного внеску роботодавцями

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що відповідно до п. 1 частини 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) роботодавці:

► підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР)), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац другий п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);

► фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з ЄДР) (абзац третій п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);

► фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (абзац четвертий п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);

► філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами (абзац п’ятий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);

► дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України (абзац шостий п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);

► підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для осіб зазначених у абзацах восьмому – чотирнадцятому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (абзац сьомий п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464);

► інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з ЄДР) (абзац п’ятнадцятий п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464).

Абзацом першим частини 8 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок), крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 прим. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Разом з тим платники, зазначені у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону № 2464, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиного внеску у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим частини 8 ст. 9 Закону № 2464, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (абзац другий частини 8 ст. 9 Закону № 2464).

Згідно з п. 6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої, наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 № 790), у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем.


Воєнний стан: офіційне оформлення праці – соціальний захист

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.

Ринок праці в Україні зараз переживає складний період. Але поступово люди повертаються на роботу, і значний відсоток працює вже на нові компанії.

При цьому офіційне працевлаштування захищає працівників фінансово.

Так, під час воєнного стану, люди, які втратили частину доходу через війну, мали можливість отримати 6500 грн допомоги від держави. Проте її не одержали працівники, які не були оформлені офіційно.

Отже, щоб у ці нелегкі часи отримати гарантії та захистити свої права, необхідно оформити трудові відносини офіційно.

Офіційне працевлаштування дає низку переваг, а саме:

► заробітна плата у офіційно оформленого працівника не може бути меншою за мінімальну, є право на відпустку, оплату лікарняного, достроковий вихід на пенсію;

► можливо притягти до відповідальності роботодавця, якщо працівника звільнено без причини або порушено законодавство про працю;

► є можливість страхування, якщо частина заробітної плати або робота була втрачена через бойові дії.



Який порядок подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств, якщо платник податку (який застосовує річний або квартальний звітний період), протягом одного кварталу перейшов на сплату ЄП третьої групи зі ставкою 2 відс. та повернувся...

Який порядок подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств, якщо платник податку (який застосовує річний або квартальний звітний період), протягом одного кварталу перейшов на сплату ЄП третьої групи зі ставкою 2 відс. та повернувся на загальну систему оподаткування?

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Згідно з п.п. 9.6 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ податковий (звітний) період для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, дорівнює календарному місяцю.

Оподаткування податком на прибуток підприємств платників податку, які тимчасово перейшли на сплату єдиного податку третьої групи відповідно до п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених п.п. 9.12 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Зокрема, абзацами шостим – сьомим п.п. 9.12 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що платник, який протягом календарного року перейшов на сплату єдиного податку за ставкою 2 відс., у разі відновлення ним у цьому ж році сплати податку на прибуток підприємств складає та подає податкову декларацію з податку на прибуток підприємств наростаючим підсумком з початку такого календарного року. При цьому результати діяльності за періоди перебування на сплаті єдиного податку за ставкою 2 відс. не враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, зазначеного у п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, з урахуванням положень підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для платників податку на прибуток, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну.

Обсяг річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) платника податку на прибуток підприємств для цілей застосування п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 137.5 ст. 137 ПКУ обчислюється за весь звітний рік, у тому числі з урахуванням доходів, отриманих за періоди такого року, в яких такий платник податку перебував на сплаті єдиного податку за ставкою 2 відс.

Отже, якщо платник податку, який застосовує річний або квартальний звітний період, протягом одного кварталу (в середині другого кварталу, наприклад, з 01 травня 2022 року) перейшов на сплату єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відс. та повернувся на загальну систему оподаткування (наприклад, з 01 червня 2022 року), то такий платник складає та подає податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період півріччя 2022 року. В цій декларації враховуються наростаючим підсумком результати діяльності починаючи з 01 січня звітного року по дату переходу на єдиний податок та подається у складі такої декларації фінансова звітність, складена за результатами діяльності за цей період.

Після відновлення платником сплати податку на прибуток підприємств, якщо такий платник використовує у 2022 році річний звітний період, він подає податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за підсумками звітного періоду – 2022 рік.

У разі повернення платника, який застосовує у 2022 році квартальний звітний період, на загальну систему оподаткування, наприклад, у другому кварталі (з 01 червня 2022 року), такий платник подає податкову декларацію з податку на прибуток підприємств після відновлення сплати цього податку за підсумками 9 місяців 2022 року та за 2022 рік.

При цьому платник, який протягом календарного року перейшов на сплату єдиного податку за ставкою 2 відс., у цьому ж році відновлює сплату податку на прибуток підприємств, складає та подає податкову декларацію з податку на прибуток підприємств наростаючим підсумком з початку такого календарного року, в якій при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, зазначеного у п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, не враховує результати діяльності за періоди перебування на сплаті єдиного податку за ставкою 2 відс., з урахуванням положень підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для платників податку на прибуток, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну.



До уваги платників податків: важливі документи, які набрали чинності у травні 2022 року!

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до відома та використання у роботі підготовлено моніторинг новацій у законодавстві, які набрали чинності у травні 2022 року


Моніторинг щотижневих важливих новацій у законодавстві, що набрали чинності у травні 2022 року, підготовлений

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області



Які документи подають одинока мати, батько, вдова, вдівець або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, для отримання ПСП?

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що правила подання платником податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) документів для отримання (застосування) податкової соціальної пільги, на яку він має право згідно з Податковим кодексом України (далі – ПКУ), визначено Порядком подання документів для застосування податкової соціальної пільги, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1227 (далі – Порядок).

Платник ПДФО подає роботодавцю заяву про обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі – заява про застосування пільги) за встановленою Державною податковою службою формою (п. 2 Порядку).

Згідно з п. 5 Порядку для застосування пільги з підстав, передбачених у підпунктах 169.1.2, 169.1.3 і 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, крім заяви про застосування пільги одинока матір, батько, вдова, вдівець або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, подають:

► копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа – платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

► копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

► копію свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець);

► копію паспорта.

Для цілей п. 5 Порядку одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної п.п. «а» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.






Фізособі не надіслано ППР щодо нарахування плати за землю: визначення періоду, за який нараховується податкове зобов’язання з плати за землю

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку (далі – податок) або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Норми передбачені п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Відповідно до п. 36. 1 ст. 36 ПКУ податковим обов’язком є обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені, зокрема, ПКУ.

Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (п. 36.3 ст. 36 ПКУ).

Податковий обов’язок відповідно до п. 37.2 ст. 37 ПКУ виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ пов’язує сплату ним податку.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПКУ встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 102 ПКУ визначено строки давності та особливості їх застосування.

Абзацом першим п. 102.1 ст. 102 ПКУ визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов’язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов’язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ (абзац четвертий п. 102.1 ст. 102 ПКУ).

Частиною першою ст. 257 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 – 255 ЦКУ (частина перша ст. 260 ЦКУ).

Враховуючи зазначене, фізичній особі, якій не надсилалися (не вручалися) податкові повідомлення-рішення (контролюючим органом не здійснювалося нарахування плати за землю), податкове зобов’язання з плати за землю нараховується за останні три роки.


Визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) базою оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах є грошове вираження об’єкта оподаткування, розрахованого за правилами, визначеними п. 135.2 ст. 135 ПКУ та п.п. 141.9 прим. 1. 3 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ. У разі здійснення операцій, які є об’єктом оподаткування, у формі, відмінній від грошової, базою оподаткування є вартість такої операції, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Така база оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах визначається виходячи з вартості операції без зменшення на суму утриманого податку на доходи нерезидента.

При цьому, порядок визначення бази оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах встановлено підпунктами 135.2.1.1 – 135.2.1.17 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ, а у разі здійснення контрольованих операцій, умови яких не відповідають принципу «витягнутої руки», – п.п. 141.9 прим. 1. 3 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ.



Розяснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно подання декларації

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції надає роз’яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень вищезазначеного Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

Ці Роз’яснення надані з урахуванням положень Закону України від 03.03.2022 № 2115-ІХ «Про захист інтересів суб’єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни».

1. У який строк подаються декларації у 2022 році?

Фізичні особи подають документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період обов’язку подати документи (Закон України від 03.03.2022 № 2115-ІХ).

Початок перебігу строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України).

Декларація щорічна (з будь-якою позначкою) за 2021 рік подається у період з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, до 00 годин 00 хвилин відповідного числа третього місяця від такого дня.

Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня 2021 року включно) та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Декларація при звільненні, якщо звільнення відбулось під час дії воєнного стану, подається у період з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, до 00 годин 00 хвилин відповідного числа третього місяця від такого дня.

Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов’язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру, крім декларації кандидата на посаду (абз. 2 п.п. 2 п. 2 розд. ІІ Порядку № 449/21).

Декларація кандидата на посаду, якщо особу призначено на вакантну посаду державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у період дії воєнного стану, подається у період з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, до 00 годин 00 хвилин відповідного числа третього місяця від такого дня.

Така декларація подається для забезпечення проведення спеціальної перевірки відповідно до ст. 56 Закону.

Особливості подання декларацій військовослужбовцями визначені у ч. 5 ст. 45 Закону.




Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux